Поиск по этому блогу

Робота з педагогічним колективом


Шановні колеги!
Сьогодні спробуємо розібратися з вами що таке конфлікт? Чи можна жити без конфліктів? Чому відбуваються конфлікти? Яка їхня сутність, зміст, призначення і картина?
У багатьох мовах світу значення конфлікту розуміється однаково і однаково звучить - від латинського conflictus- зіткнення. Під конфліктом ми розуміємо «зіткнення інтересів». Але ж конфлікт може як зруйнувати взаємовідносини, так і може стати початком розвитку близьких і гармонійних стосунків, поліпшення життя та нагодою реально щось змінити.
В наші дні дуже актуальна проблема конфлікту у шкільному середовищі. Інтелектуальне та емоційне перевантаження вчителя можуть призвести до затяжного стресу та емоційного вигорання. Тому вчителю необхідно вміти орієнтуватися в конфліктній ситуації та приймати ефективні рішення для того, щоб конфлікт не виконував негативну роль у соціумі відносно всіх учасників навчально-виховного процесу.
Для цього фахівець повинен знати і вміти:
  • Правильно запобігти конфлікту, що руйнує оптимальну систему взаємодії у відносинах між учнями, їх батьками та вчителями.
  • Адекватно поводити себе в конфлікті, щоб знизити його дію та посилити гармонізуючу дію.
  • Захистити особистість конфліктанта від деструктивного впливу конфлікту;
  • Завершити конфлікт з найменшими втратами для конфліктуючих сторін та отримати позитивні наслідки від його раціонального вирішення.

Конфліктна ситуація у шкільному середовищі може виявлятися в різних формах і має наступну класифікацію:

Конфлікти у діловій сфері (невдоволеність навчальними досягненнями дитини, вимогами вчителя до дитини, результатами роботи учителів чи батьків).
Конфлікти у особистісній сфері, у взаємостосунках між учителями та учнями, учителями та батьками, учнями та учнями.

Основними причинами конфліктів у шкільному середовищі є:

Необєктвність щодо здібностей та можливостей дитини-учня при вступі до навчального закладу, в процесі навчання, при поточному та семестровому контролі знань, умінь і навичок;

Завищена вимогливість батьків, їх претензійне ставлення до організації навчально-виховного процесу;

Некоректне відношення учасників навчально-виховного процесу один до одного, порушення ними правил і норм етики;

Незадоволеність батьків ставленням учителя до дитини;

Стосунки міжособистісного характеру: конфлікти серед учнів, в які втягуються дорослі;

Непорозуміння в системі відношень серед дорослих (батьки, вчителі, адміністрація).

Ознаки конфліктної поведінки:

  • постійне перебивання співрозмовника;
  • приниження його, недооцінка його внеску до спільної справи й внеску, порівняння себе і співбесідника не на його користь;
  • стійке небажання визнавати свої помилки й правоту співбесідника;
  •  систематичне нав'язування свого погляду ("Послухайте мене...", "Це неправильна думка";
  • нещирість у висловлюваннях, неправда;
  • різке прискорення темпу бесіди, підвищений тон, агресивна жестикуляція, невміння вислухати співбесідника.


Виникнення конфліктної ситуації, її гострота, схильність до розвитку, чи, навпаки, до згасання, залежить від особистих якостей людей, які беруть участь у ситуації. При цьому конфлікт швидко вирішується, якщо хоча б один з учасників конфліктної ситуації володіє міжособистісними методами (стилями) вирішення конфліктних ситуацій. Для ефективного подолання конфліктної ситуації вчителеві необхідно обрати поведінку, враховуючи власний стиль та стиль інших людей, втягнутих до конфлікту. Найчастіше поведінка вчителя при подоланні конфліктної ситуації реалізується як комбінація елементів таких стилів:

Конкуренція, або суперництво, прагнення бути в центрі ситуації. За цієї позиції погляди, потреби інших учасників суперечки не сприймаються як значущі. Кожен відстоює власну думку та поведінку як єдино правильну, ігноруючи міркування інших. Це активний, майже агресивний наступ, намагання подолати конфлікт, ігноруючи інтереси інших осіб. Виявляється в діях, спрямованих на задоволення своїх інтересів на шкоду іншим учасникам конфлікту.

Уникнення. Цей стиль пов'язаний із намаганням "відсунути" конфліктну ситуацію якомога далі, сподіваючись, що все вирішиться само собою. Часто при цьому послуговуються тезою, що "поганий мир кращий за добру сварку". Така стратегія не завжди свідчить про намір ухилитися від розв'язання проблеми. Вона може бути й конструктивною реакцією на конфліктну ситуацію, коли вирішення її доцільніше відкласти на пізніше. Проте захоплення стратегією уникнення може призвести до втрати особистісних позицій в колективі.

Пристосування. Такий стиль поведінки передбачає взаємне пристосовування партнерів: вони діють, не обстоюючи власних інтересів.

Співробітництво. Сутність його полягає у намаганні разом підійти до ефективного подолання конфлікту з урахуванням інтересів, потреб обох сторін, у пошуку взаємовигідних умов і шляхів досягнення порозуміння. Ця стратегія є найефективнішою для налагодження добрих стосунків, але потребує більше часу, ніж інші. Крім того, обидві сторони мають уміти пояснити свої бажання, висловити власні потреби, вислухати одна одну, виробити альтернативні варіанти дій.

Компроміс. Виявляється у взаємному бажанні поступатися. Цей стиль схожий на співробітництво, але його досягнення відбувається на поверховому рівні стосунків. Партнери не враховують глибинних потреб, інтересів, а задовольняються зовнішнім аспектом поведінки.

Одним із найважливіших завдань педагога є вміння успішно використовувати кожен зі стилів розв'язання конфліктної ситуації, враховуючи конкретні обставини: вміти поступатися, йти на розумний компроміс, встановлювати партнерські стосунки й водночас відстоювати власну позицію.
Реальний механізм налагодження добрих стосунків полягає в запобіганні конфліктним ситуаціям завдяки правильній психологічній тактиці у спілкуванні з учнями та батьками, налаштованими на протистояння; переключенні уваги з проблем, які спровокували його, на інші питання, щодо яких розбіжності поглядів немає.
Успішно взаємодіяти з учнями, запобігати конфліктам, а у разі їх виникнення – конструктивно долати конфліктні ситуації допомагає педагогічний такт, який є показником зрілості педагога, його майстерності.
Педагогічний такт ( від лат. taktus- відчуття) - творче вміння обирати в кожній ситуації стиль поведінки, який оберігає честь і гідність кожного учня, не принижуючи і не звеличуючи його. Педагогічний такт є показником зрілості педагога, його фахової майстерності. Це сильний  засіб, за допомогою якого вихованців можна перетворити на своїх спільників чи, навпаки, суперників.
У школі мають панувати конструктивний діалог компетентного, тактовного педагога з учнями та їхніми батьками, демократичний стиль спілкування, сприятливий клімат і атмосфера толерантності в учнівських і педагогічному колективах. Для цього слід учитися мистецтву спілкування.

Щоб спілкування приносило задоволення, педагогу необхідно дотримуватися наступних вимог:

  • -    Бути стриманим, тактовним, толерантним, емпатійним, володіти культурою мови, поважати учня, спираючись на його позитивні якості, встановлювати зворотній зв'язок з вихованцями, співпрацювати з ними.
  • -    Пам’ятати про заповідь «Не нашкодь!». Обмірковувати стратегію і тактику спілкування з учнями класу, підбирати оптимальні прийоми впливу на розум і серця вихованців.
  • -       Уміти вислухати дитину не перебивати її, бути терплячими у спілкуванні.
  • -       Намагатися зрозуміти учнів, частіше згадувати, якими самі були в дитинстві.
  • -        Навчитися відчувати зміни в психологічному кліматі класу.
  • -      Керувати собою. Опановувати методи саморегуляції. Уміти стримувати свої негативні емоції у спілкуванні з учнями.
  • -     Уміти прощати. Дитина має право на помилку. Слід ставитися до дітей так, як би ви хотіли, щоб вони ставилися до вас.
  • -   Оцінювати негативні дії, вчинки учня, а не його особистість. Ніколи не принижувати гідності учнів, не давати негативних оцінок їх особистості, не засуджувати їх.
  • -       Не бути упередженими у власному ставленні до учнів та їхніх батьків.
  • - Чітко формулювати конкретні завдання і зосереджувати увагу на їх розв'язанні.
  • -     Створити ситуацію успіху, подбати, щоб в арсеналі методів впливу на учнів переважали похвала, заохочення, схвалення, вселяти в учнів надію, уміти запалити «внутрішній вогник» дитини.
  • -      Частіше усміхатися учням, ця педагогічна заповідь обґрунтована з наукового погляду і значною мірою забезпечує успіх педагогічної взаємодії.
  • -   Пізнавати та вдосконалювати себе. Розвивати свої комунікативні здібності, уміння відчувати інтелектуальні, емоційні, морально-вольові стани учнів, розуміти іншу людину, вміти не лише сприймати і налагоджувати контакти з учнями, а й активно впливати на них, оволодівати способами педагогічних впливів.


Людина потрапляє в різноманітні життєві ситуації. Конфлікти також супроводжують нас все життя. Як правильно реагувати на ситуації коли Вас провокують на конфлікт?
Загальні правила реагування можуть бути наступні:

  • -     Головне - внутрішнє принципове ставлення до конструктивного вирішення конфлікту.
  • -     Будьте мудрим. Мудра людина, незалежно від віку на все дивиться трошки зверху і широко. Агресивність серед людей - явище природне, і реагувати на кожний випад неможливо.
  • -      Зрозумійте людину, допоможіть їй почути Вас та зробіть все можливе задля того, щоб почути та відчути вимоги опонента.
  • - Зберігайте внутрішній спокій та гідність. Душевно здорова людина приниженою бути не може. Якщо ви знаєте, чого ви варті, то чому ви вірите словам іншого?.
  • -   Ваша зворотна агресія - неконструктивна. Як правило, вона теж викликає агресію.
  • -    Будьте готові визнати свою провину. Доки ви вважаєте винним іншого, він буде захищатись і бачити винним лише вас.
  • -        Не будьте мстивими. Людина, яка є погною для вас, може бути хорошою для інших.
  • -      У складних ситуаціях, коли опонент закидає учителя претензіями, спрямуйте їх у зворотній бік питанням: «Як ви бачите вирішення цієї проблеми?»
  • -   Якщо опонент не сприймає ваші доводи, попросіть у нього вибачення та припиніть розмову, домовившись про наступну зустріч через деякий час.
  • -   Зробіть перший крок до нормалізації стосунків. Відкрито візьміть на себе частку провини та спокійно запропонуйте прийнятне для обох сторін рішення.
  • -  Скористайтеся думкою третьої незацікавленої та авторитетної особи, яка повинна розглянути діловий, а не емоційний бік конфлікту.




Поради вчителю: як поволитися в конфліктній ситуації.

Досягнення взаєморозуміння між всіма учасниками конфлікту — процес складний і багатогранний, воно вигідне обом сторонам. Освітяни набувають в особі батьків добрих і надійних помічників, батьки збагачуються педагогічними ідеями, методами і підходами до дитини. Однак, щоб учителі і батьки розуміли один одного, необхідні взаємне бажання до встановлення істини та конструктивні дії.

Правило 1: не забувайте, що головна мета спілкування у конфліктній ситуації – конструктивний вихід з конфлікту і створення комфортних умов для всіх сторін. Якщо між вчителем і батьками існує неприязнь один до одного, то її необхідно подолати в ім'я дитини. Потрібно пам’ятати, що конфлікти між вчителем і батьками всією вагою лягають в першу чергу на дитину.

Правило 2: намагайтеся увійти в контакт, зосередити на собі увагу партнера. Основним засобом цього є слово. Воно або сприяє входженню в контакт, або ставить на його шляху бар’єр. «Слово - найтонше доторкання до серця, воно може стати і ніжною, пахучою квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і грудками бруду…Мудре слово доставляє радість, дурне і зле, необдумане і нетактовне приносить біду», - писав В. А. Сухомлинський. Інтонаційна чуйність промови також дуже важлива при вступі в контакт: погляд, жест, усмішка - важливі експресивні засоби, що допомагають цьому.

Правило 3: поважайте свого співбесідника, взаєморозуміння повинне передувати згоді.

Правило 4: порозуміння має завершуватися готовністю партнерів діяти самостійно.

Правило 5: дотримуйтеся відкритого спілкування, обидві сторони повинні доводити до відома один одного усе, що допомагає зрозуміти дитину і проблеми, пов'язані з її вихованням.

Правило 6: вмійте чути і слухати партнера, це правило - наріжний камінь у мистецтві спілкування. Погано, коли один з партнерів нічого не збирається чути, не чекає від зустрічі нічого доброго.

Правило 7: намагайтеся «віддзеркалювати» думки і почуття партнера по спілкуванню за допомогою фраз типу: «Якщо я правильно Вас розумію...», «Ви стверджуєте, що…», «Ви упевнені, що..». Партнерів по спілкуванню можна порівняти з дзеркалом, яке відображає почуття та емоції, виражені в словах. Якщо вчитель (батько) зустрічає співрозмовника посмішкою, той відповідає тим же. Якщо в голосі вчителя «метал», батьки одразу налаштовуються на аналогічний тон.

Правило 8: пам'ятайте в розмові з батьками, діти яких постійно конфліктують, що вони справді намагалися змінити ситуацію, але у них не вийшло через недостатню інформованість щодо природи та причин конфліктів. Допоможе знизити градус напруженості між учителем та батьками таке звернення: «Ви намагалися вирішити це питання, але роглядали його не в повній мірі, з одного боку. Може прийшов час нам довіряти одне одному і спробувати вирішити це питання спільними зусиллями?»..


Поради вчителеві щодо розв’язання конфліктних ситуацій та запобігання їм

  • -         Пам’ятайте: урок – не найкраще місце для з’ясування стосунків.
  • -         Вмійте організувати колективну навчальну та позаурочну діяльність учнів.
  • -         Знайте вікові та індивідуальні особливості учнів класу, знаходьте різноманітні форми взаємодії з ними.
  • -         Намагайтеся називати учня на ім'я, навіть тоді, коли ви гніваєтеся на нього;
  • -         Нетактовність - один із найважливіших виявів професійної неспроможності;
  • -         Не карайте учнів за поведінку поганими оцінками - це призведе до зниження інтересу до предмета та особистісного конфлікту.
  • -         Будьте вимогливими, але щедрими на похвалу, дотримуйтесь правила: учня краще похвалити ніж покарати, хваліть у присутності колективу, а зауваження робіть – наодинці.
  • -         Своєчасно зупиніться у разі виникнення конфліктної ситуації, не вживайте різких слів, не акцентуйте на негативних якостях учня, не дорікайте за негаразди в сім'ї, не висміюйте перед однолітками.



Комментариев нет:

Отправить комментарий